Напевно ви іноді загадувались над питанням, чому в одних людей стрес може призвести до виразки, серцевого нападу або навіть інфаркту, а інші в схожих умовах трохи понервують та залишаються в нормі? Невже деякі з нас настільки емоційні, що від цього хворіють, а інші вміють не засмучуватись, тому їх нічого не бере?
Насправді - це наочна демонстрація спрацьовування психосоматики - суміщення впливу зовнішніх психогенних факторів та особливостей фізичного здоров’я людини на утворення у неї хвороб.
Тема психосоматики та психосоматичних захворювань доволі складна. Щоб її зрозуміти, спочатку треба розібратися, як деякі люди уявляють собі причини утворення хвороб.
Найпоширенішими є два пояснення.
За першим - всі наші хвороби від нервів, стресу та нереалізованих бажань.
За другим все навпаки - емоції тут ні до чого, і ми хворіємо виключно через фізичні причини.
Ці пояснення доволі радикальні та взаємозаперечують одна одну.
Та істина, як ви знаєте, завжди є десь посередині.
Перша теорія: всі хвороби від нервів
Цю теорію першою описала американська письменниця та одна з ключових фігур руху самодопомоги й езотеричних практик Нью-эйдж Луїза Хей.
Її ідея, що головною причиною фізичних недуг є наші деструктивні переконання та думки, настільки сподобалась багатьом людям, що вона по-справжньому пішла “в народ”.
Хей вважала причиною всіх хвороб невисловлені образи, смуток, втому, та пережитий страх або насильство. Наприклад, на її думку, цукровий діабет нібито виникає через брак любові та ніжності (“голоду любові”), бронхіальна астма - бо людина живе у важкій, гнітючій атмосфері (“без продуху”), виразка шлунку утворюється через “проковтнуті образи”, гіпертонія - бо людина не висловлює свої почуття, псоріаз - тому, що не відчуває себе захищеною, а спина болить від непіднімної життєвої ноші.
Жодного наукового та практичного підґрунтя у цієї теорії нема. Бо якби можна було одужати й ніколи не хворіти, тільки змінивши умови життя та відношення до нього, у світі б не існували мільярди людей з підвищеним тиском, цукровим діабетом та болями у спині.
Друга теорія: фізичні хвороби - це проблеми тіла, і емоції тут ні до чого
За цією теорією у кожної хвороби є видима фізична причина. Наприклад, виразка шлунку виникає через бактерію Helicobacter Pylori, псоріаз - через дисфункцію імунної системи, бронхіальна астма - спадкова хвороба, а гіпертонія утворюється на фоні атеросклерозу, захворювань судин та ендокринної системи, надмірної ваги або зловживання нікотином.
Ця теорія - спрощення складного. Бо вона не пояснює, чому одна людина може перенести за життя багато потрясінь та втрат і майже без хвороб дожити до 90 років, тоді як інша навіть при ліпших умовах в 45-ть вже переносить інфаркт.
Чому ми хворіємо?
Насправді виникнення багатьох хронічних хвороб - це суміщення психологічних факторів та фізичних особливостей людини.
От як це пояснює відомий український психіатр, психотерапевт, доктор медичних наук із 45-річним досвідом Олег Созонтович Чабан.
Виникнення будь-якої хвороби - це суміщення декількох чинників:
- Генетики - вона визначає наші спадкові хвороби та схильність до захворювань;
- Епігенетики - це зміни у наших генах (на клітинному рівні), які відбуваються через дію зовнішніх факторів під час нашого зачаття, формування в утробі матері та протягом життя. Причому на ці зміни може впливати практично все - клімат та екологія, в яких жили наші батьки, що і скільки вони їли, чи хворіла мати під час вагітності, який спосіб життя ми ведемо. Все це складається в унікальну картину наших фізичних, психологічних та поведінкових ознак, а відповідно і рівня ризику тих чи інших хвороб.
- Виховання (до 15 років) - воно закладає в нас певні звички, образ життя та мислення, схильність щось любити або чогось уникати.
- Несвоєчасного/недостатнього лікування або взагалі ігнорування проблем фізичного здоров’я. Це ослаблює організм і робить його сприйнятливим до наступного захворювання.
- Стрес або травмуюча подія - саме стрес часто вважають головною та єдиною причиною деяких захворювань. Однак сам по собі, без складання в одному моменті всіх попередніх чинників, він не може призвести наш організм до захворювання. Він тільки стає тією останньою краплею, яка переповнює чашу.
Простий життєвий приклад, як це працює:
Уявіть дівчину, мати якої має генетичну схильність до артеріальної гіпертензії (високого тиску). Протягом життя вона страждала на головні болі, але позбувалася їх за допомогою анальгетиків, не зверталась до лікаря і тому не знала, що насправді головні болі були викликані гіпертонією. В результаті після народження у нашої уявної дівчини вже є генетичний фактор схильності до підвищеного тиску.
Дівчина росла, і у підлітковому віці, як і багато її однолітків, часто пила енергетики та каву. Цими діями вона вносила клітинні зміни в активність своїх генів. Це другий фактор - епігенетика.
У сім'ї, де росла ця дівчина, не було культури здорового способу життя та збалансованого харчування. Додався третій чинник – виховання та культура.
Через те, що дівчина не знала про свою генетичну схильність до гіпертензії, вона не міряла свій тиск, не зверталась до лікарів, можливо, мала ще якісь фізичні захворювання, які не лікувала. Це четвертий чинник - ослаблення фізичного здоров’я.
Ну а п’ятий, стрес та хвилювання, часто супроводжують людину у процесі дорослішання, формування та становлення як особистості.
В результаті – у дівчини, яка вже стала жінкою, сформувалася артеріальна гіпертензія.
З цього прикладу стає гарно зрозумілим, що:
Емоційні потрясіння не стають причиною утворення фізичних хвороб, але стрес та розлади ментального здоров’я впливають на їх утворення, перебіг та тривалість.
І тепер зрозуміти, що таке психосоматика, буде просто.
Це напрям медицини, який вивчає взаємозв’язок зовнішніх психогенних факторів та особливостей фізичного здоров’я людини на утворення у неї хвороб.
Своєю чергою, психосоматичні захворювання - це хвороби, які з'явились у результаті особливої взаємодії психічних і фізіологічних факторів.
Повертаючись до першого питання цієї статті “Чому в одних людей стрес викликає хвороби, а в інших - ні”, можна відповісти, що:
У кожної людини свій унікальний “набір” генетичних, фізіологічних та психологічних особливостей. І тільки він визначає, скільки стресу кожен з нас здатен витримати, чим ми можемо хворіти, та що для нас корисно, а що - ні.