Світ став складним, кількість інформації, що потрібно засвоїти лише збільшується, постійний негатив в новинах підвищує тривожність, а загальна кількість людей з психічними захворюваннями постійно зростає. Як результат, тема психічного здоров’я все більш актуальна і торкається кожного — але є проблема. З одного боку, ми все частіше обговорюємо цю тему, з іншого — у суспільстві до цього часу існує стигма щодо ментальних розладів. Давайте поговоримо про це важливе питання у нашій статті.
Розлади психічного здоров’я варіюються від тривоги та депресії до біполярного розладу та шизофренії — це широкий спектр, який важко і хибно узагальнювати під єдиний стандарт, як це часто представлено в медіа. Попри поширеність, вони часто овіяні нерозумінням і упередженнями. Стигма проявляється різними способами – від стереотипів та дискримінації до соціального відчуження. Це часто призводить до того, що люди відчувають сором, що заважає їм шукати допомоги та відкрито говорити про свою боротьбу з проблемою.
Стигма, стигматизація — негативна асоціація людини з чим-небудь ганебним, непрестижним, відразливим. Це навішування ярликів, образи, неприйняття. На жаль, у більшості культур і народів люди з психічними розладами були об’єктом знущань протягом тисячоліть. Зазвичай стигма виникає через брак розуміння та хибні уявлення, що глибоко вкорінені у суспільство.
Наприклад 30-річний фахівець з маркетингу протягом кількох місяців постійно відчуває тривогу та смуток. Незважаючи на труднощі, він не наважується звернутися за професійною допомогою. На його роботі рідко обговорюють проблеми психічного здоров’я, а коли й обговорюють, то часто зневажливим або жартівливим тоном. Людина випадково чує коментарі на кшталт: «Він просто драматичний» або «Вона повинна просто подолати це», коли обговорюють інших, які взяли відпустку для лікування ментальних розладів. За таких умов формується негативне сприйняття власного стану, що унеможливлює пошуки допомоги та лікування.
Ментальні розлади охоплюють широкий спектр станів, що впливають на настрій, мислення та поведінку. Вони включають депресію, ПТСР, тривожні розлади, шизофренію, розлади харчування та різні залежності. Ці стани характеризуються клінічними порушеннями пізнання, емоційної регуляції або поведінки людини. Вони не викликані недоліками характеру та не мають нічого спільного з ледачістю чи слабкістю, або впливом потойбічних сил, як думали в Середньовіччя.
Розповсюдженість ментальних розладів
Ментальні розлади поширені набагато більше, ніж ми можемо уявити — в тому числі через стигматизацію, адже у суспільстві не прийнято відкрито говорити про власні проблеми, і замість підтримки можна стикнутись із засудженням та образами.
Кожна восьма людина у світі має хоча б одну форму ментальних розладів, а упродовж життя кожна друга страждатиме на них. В Україні статистика ще гірше — на українців впливає війна з росією. За дослідженням Міжнародної організації з міграції (опитування у липні-серпні 2022 року), понад 15 мільйонів українців зазначили про погіршення свого психічного здоров’я з початку війни.
Ще у грудні 2022 року представник всесвітньої організації охорони здоров’я зазначив, що до 10 млн українців можуть страждати на ментальні порушення. А за статистикою Міністерства ветеранів США від 10% до 29% військових ветеранів страждають на ПТСР — тому ми маємо навчитись бути більш толерантними, не засуджуючи, а допомагаючи та підтримуючи один одного.
Історія проблеми
Історично уявлення про психічні розлади значно змінилися. Стародавні цивілізації часто розглядали ці стани як надприродні явища, тоді як сучасні суспільства почали розуміти їх як медичні проблеми. Проте культурні чинники, зокрема вірування, традиції та соціальні норми продовжують впливати на стигматизацію психічного здоров’я.
У стародавніх цивілізаціях, таких як Єгипет, Греція та Рим, психічні розлади часто трактувалися як божественне покарання або одержимість демонами. Лікування варіювалося від релігійних ритуалів до жорстоких і нелюдських практик. Гіппократ, грецький лікар, був одним із перших, хто припустив, що психічні розлади можуть мати природні, а не надприродні причини.
У Середньовіччя психічні захворювання часто розглядалися як ознака одержимості демонами або чаклунства, особливо в Європі. Це призвело до переслідувань і жорстокого поводження з людьми з ментальними розладами, включаючи екзорцизм та полювання на відьом. Хоча епоха Відродження, що прийшла згодом, сприяла розвитку науки, негативне в відношення зберігалось.
У 18 столітті поширились психіатричні лікарні, і питання ментальних розладів зрушило в бік інституалізації — держава почала опікуватись цим питанням. Умови в цих лікарнях зазвичай були жахливими, а пацієнти зазнавали жорстокого поводження.
В 19 столітті спостерігався значний прогрес у розумінні психічного здоров’я. Піонери галузі, такі як Йозеф Броєр та Зигмунд Фрейд, були з перших хто почав досліджувати та лікувати психічні розлади. Виникла концепція більш гуманного і шанобливого ставлення до хворих, хоча тоді вона ще не була широко прийнята.
У 20 столітті психіатрія та психологія досягли значного прогресу. Розвиток психоаналізу, поведінкової терапії та впровадження психотропних препаратів у 1950-х роках зробили революцію в лікуванні. Однак, попри ці досягнення, стигматизація зберігається, часто підживлюючись сенсаційними новинами в ЗМІ та стійкими стереотипами.
Культурні чинники, які впливають на стигму
Те, як психічні захворювання зображуються у фільмах, телешоу та ЗМІ, значно впливає на сприйняття громадськістю. Часто сенсаційність і неточні зображення сприяють стигматизації.
У багатьох культурах психічне захворювання все ще сприймається як наслідок одержимості демонами або слабкості характеру людини, що призводить до стигматизації та відсутності лікування. У культурах, які цінують стоїцизм або самовпевненість, визнання проблем із психічним здоров’ям може розглядатися як слабкість.
Історичний контекст теж має негативний вплив — те, як раніше лікували та ставились до психічних захворювань, інституціоналізація та концепція «божевілля», продовжує впливати на сучасне ставлення. Недостатня обізнаність та освіта щодо психічного здоров’я сприяє неправильним уявленням і страху, посилюючи стигму.
Роль ЗМІ та поп-культури
ЗМІ відіграють ключову роль у формуванні суспільного сприйняття психічних розладів. Часто медіа-репрезентації насичені стереотипами та негативним зображенням, що посилює стигму. У житті люди з проблемами ментального здоров'я частіше жертви, а не злочинці. Однак сучасні медіа також мають владу навчати та позитивно змінювати перспективи.
Дослідження показують, що засоби масової інформації пропонують надзвичайно драматичні та спотворені образи психічних захворювань, які підкреслюють небезпеку, злочинність і непередбачуваність людей з ментальними розладами. Вони також моделюють негативні реакції на психічно хворих, включаючи страх, неприйняття, глузування.
Наслідки негативних зображень у ЗМІ для людей із психічними захворюваннями є глибокими. Вони погіршують самооцінку, поведінку, спрямовану на пошук допомоги, бажання лікуватись та загальне одужання.
Однак засоби масової інформації також можуть бути важливим союзником у боротьбі з суспільними упередженнями, ініціювати публічні обговорення та розказати позитивні історії про людей, які живуть із психічними захворюваннями.
Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє психічне здоров’я як глобальний пріоритет, але стигматизація залишається серйозною перешкодою. В еру соціальних медіа дезінформація та стереотипи можуть швидко поширюватися, посилюючи негативне сприйняття. Крім того, стресові фактори сучасного життя, включаючи незахищеність роботи, соціальну ізоляцію та економічний тиск, а також війни призводять до збільшення поширеності проблем психічного здоров’я, що робить цю тему надзвичайно важливою.
Вплив на фізичне та психічне здоров'я.
Стигма має згубний вплив та часто призводить до погіршення психічного здоров'я та перешкоджає доступу до необхідної медичної допомоги та соціальних послуг. Суспільна стигматизація може проявлятися у вигляді дискримінації, образливої лексики, соціальної ізоляції та зниження якості життя. Страх перед осудом часто призводить до погіршення стану психічного здоров’я та небажання звертатися за допомогою: багато хто уникає лікування через страх бути навішеними ярликами.
Стигматизація призводить до того, що такі люди більш одинокі, їх соціальний статус низький, а можливість влаштуватись на роботу та отримувати гідну оплату значно зменшується. Крім того, стигматизація впливає на суспільні погляди, змінюючи державну політику та умови охорони здоров’я, які часто не відповідають необхідним стандартам.
А ще існує самостигматизація — це коли наші власні негативні переконання спрямовані на себе. Це призводить до погіршення здоров’я, самоізоляцію, заперечення та неприйняття власного стану, відсутність пошуку допомоги та способів лікування
Що робити: загальні поради
Боротьба зі стигмою вимагає активних зусиль, включаючи освітні програми в школах і університетах, а також залучення громадськості до ініціатив проти стигми. Ці зусилля мають бути спрямовані на демістифікацію психічних розладів. ЗМІ, як найбільший важіль, що впливає на думку людей, разом із лідерами думок мають взяти на себе роль просвітництва, описуючи способи боротьби з упередженнями та розповідаючи про способи лікування та упередження хвороб.
Показуючи досвід людей з психічними захворюваннями, які долають проблеми та живуть нормальним життям, ми зможемо вплинути стигматизацію — адже так ми нормалізуємо їх образ.
Викорінюючи стигматизацію, люди з ментальними розладами зможуть вести більш насичене життя з меншими обмеженнями. Завдяки освіті, відвертим розмовам, позитивному представленню, адвокації та індивідуальним зусиллям ми можемо створити світ, де психічне здоров’я розуміють і поважають, і де кожен відчуває себе на своєму місці.
Що робити: персональні поради
Прийняття власного психічного здоров’я є сміливим кроком. Важливо розуміти, що ментальні розлади не є відображенням вашого характеру чи сили, а радше звичайним людським досвідом. Іноді нам може бути потрібна допомога зі сторони — і це абсолютно нормально.
Кожен з нас має навчитись її приймати, адже це дозволяє подолати проблему та знайти вихід. А ще, вміння отримувати допомогу від інших вчить нас опікуватися іншими, звертати увагу один на одного та створювати міцніші зв’язки, що є основою сильного суспільства.
Якщо ви відчуваєте симптоми або труднощі, які заважають вашому повсякденному життю, стосункам або загальному самопочуттю, це явний знак, що треба звернутися за допомогою. Для цього ви маєте записатись на прийом до сімейного лікаря або психотерапевта, і далі після прийому виконувати призначене лікування.