Важко бути чоловіком, особливо, якщо суспільство хоче бачити тебе завжди сильним, мужнім, та таким, що ніколи не плаче й з істинно чоловічою стійкістю розв'язує всі проблеми.
В цьому стереотипі нема місця емоціям та відчуттям. “Будь сильним - подолай це!”, - каже він.
Коли у чоловіка трапляється стресова або травмуюча подія, він долає проблему негативних емоцій звичними для себе способами - не звертає на них уваги, або до останнього від всіх приховує. Так утворюється усміхнена (прихована) депресія - небезпечний ментальний розлад.
Вважається, що він зустрічається здебільшого у жінок. Але як довели вчені, жінки просто частіше звертаються по допомогу, тоді як чоловіки цього уникають.
Така ситуація спостерігається майже у всіх культурах світу - труднощі із вираженням емоцій чоловіками через так звану токсичну маскулінність.
Токсична маскулінність - це сукупність соціальних «традиційно чоловічих» атрибутів, які визначають “правильну” гендерну поведінку, та обмежують емоції хлопців й чоловіків лише гнівом, агресією, насильством, і прагненням до домінування.
Закладається цей стереотип ще в дитинстві, коли маленьких хлопчиків порівнюють з дівчатками в негативному контексті - “Не плач як дівчисько!”, “Будь чоловіком!”.
Ці фрази чоловіки чують стосовно себе та інших, у діалогах телешоу та фільмах. Маленький хлопчик, який плаче через своє дитяче горе, раптом отримує не підтримку, а пораду “замовкни та візьми себе в руки”. Так поступово формується навичка не висловлювати власні почуття.
Хлопчик згодом виростає і виховує своїх дітей так само - з вірою, що сила, успіх і самовладання є основними елементами чоловічого способу життя, тоді як все «емоційне» - дівчаче, тому його слід придушувати та ігнорувати.
Через цей стереотип прихована депресія у чоловіків проявляється інакше, ніж у жінок.
Зовнішні ознаки прихованої депресії у чоловіків
Головні симптоми депресивного розладу у жінок та чоловіків однакові - це втома, апатія, смуток, втрата інтересу до занять, які раніше приносили задоволення, міжособистісна чутливість до відмови, зміни апетиту та порушення сну. Однак, через те, що чоловіки стримують свої емоції, вони проступають назовні специфічним чином - у вигляді трьох форм поводження - залежності, домінування або самоушкодження.
У залежність може перетворитися будь-яка поведінка або речовина, що здатні хоча б на короткий час полегшити біль та сум'яття. Такими інструментами стають алкоголь, наркотики, занурення у роботу або спорт, нербачні сексуальні контакти, азартні ігри, кермування у нетверезому стані, екстремальна фізична активність.
Стратегія домінування проявляється у гніві, агресії, бунті, руйнації всього, що потрапляє під руку, в насильстві (у сім'ї, на роботі, вулиці тощо) та затвердженні влади над іншими. Самоушкодження може в решті решт довести до самогубства.
Ці моделі, на жаль, часто сприймаються суспільством антисоціальною поведінкою, а не симптомами прихованої депресії. Чоловік не скаржиться (на відміну від жінок - навіть своїм найближчим друзям), гонить думки про власні емоції, ухиляється від їх усвідомлення, поводиться ризиковано, займається саморуйнацією та не звертається по допомогу.
У підсумку дуже погані наслідки для всіх: родина та суспільство страждають від чоловічого ескапізму або агресії, а сам чоловік - від неможливості нормально жити.